Привіт Гість ( Вхід | Реєстрація )

Профіль
Фотографія
Рейтинг
 
Опції
Опції
Про себе
D_E_M_O_N не має особистої інформації про користувача в даний момент.
Персональна інформація
D_E_M_O_N
чаклун
29 років
Чоловік
Київ
Народилися 20 Лют 1989
Захоплення
Подорожі, музика інколи люблю почитати, аніме. Взагалі всім по троху.....
Додаткова інформація
Клан: Інформація відсутня
Стать: Хлопець
Телефон: Інформація відсутня
Посада: Інформація відсутня
Цікавлюсь ГП з: 18
Факультет: Інформація відсутня
Статистика
Зареєстрований: 20.7.2009
Перегляди профілю: 2667*
Востаннє помічено: 19.6.2011, 1:01
Місцевий час: 21.6.2018, 13:35
493 повідомлення (0.15 повідомлень у день)
Контактна інформація
AIM Інформація відсутня
Yahoo Інформація відсутня
ICQ 2905470
MSN Інформація відсутня
Контакт Приват

D_E_M_O_N

UA HPclub member

***


Теми
Повідомлення
Награды
Коментарі
Друзі
Зміст
Давайте гарно подумаємо і дамо відповідь хто на світі всіх миліший і гарніший????????????????????????
30 Aug 2009
Назва: Ти будеш моєю!!!!
Автор: D_E_M_O_N
Рейтинг: PG
Категорія: Гет
Пейринг: ГГ/ДМ
Жанр: Драма
Розмір: Міні





- Малфой … благаю … відпусти мене, - кричала вона, захлинаючись слізьми.
Мерзотна посмішка скривила його тонкі, бліді губи.
- Чому я повинен так вчинити, Грейнджер? - Його пальці, що стискали її шию, натиснули ще сильніше. Він насолоджувався заподіюваним ним болем.
- Ти... ти робиш мені боляче. - хрипіла вона, ковтаючи повітря. - Будь ласка, я ж нічого тобі не зробила.
Його брови поповзли вгору. Звичайно ж, вона нічого йому не зробила, принаймні, явно. Можливо, навіть не здогадувалася про те, що насправді накоїла. Але зараз, лише її присутність змушувала Драко лютувати.
- Тільки не вдавай, що тобі неприємний біль, - прошепотів він їй.
Їй повинен подобатися біль, вона отримає те, що відчував він сам через неї.
Герміона намагалась щось викрикнути, але з рота виривався лише слабкий хрип. Все почало повільно розпливатись перед очима.
- Будь ласка, Драко, - прошепотіла вона з останніх сил.
Він з насолодою спостерігав, як обм'якнуло її тіло. Все, більше ніякого опору.
- Ти сама у всьому винна, Грейнджер, - прошипів він у відповідь.
Це була тільки її провина. Тільки її. Адже саме через неї він так страждав, і зараз вона розплачувалася за весь заподіяний йому біль.
Драко сухо розсміявся.
Проклята бруднокровка, відьма. Світло очей кольору неба, дзвінкий сміх. Вона дарила це всім … кожному … але тільки не йому.
Його пальці ще сильніше зімкнулися навколо її шиї.
Що такого було в Візлі, чого не було в ньму самому? Адже він би міг дати їй все. Все!
Його крижані очі утомлено слизнули по застиглому обличчю Герміони. Прекрасному, без єдиної вади, і такому яскравому, немов зірки в ночі. І ця неземна краса дісталася такій нікчемності, як Візлі!
Драко опустив її нерухоме тіло на землю так обережно, ніби воно було кришталевим.
Хіба він не давав зрозуміти всі останні роки, як сильно вона йому подобалася. як він обожнював її?! Невже вона не помічала, з якою завзятістю він хотів зблизитись з нею? Ні! Всі, хто завгодно, але тільки не вона! Вона не бачила його страждань.
Важко дихаючи, Драко вдарив кулаком по холодній стіні і навіть не відчув, як по руці заструмувала кров. Яскраво-червоні краплі падали на землю, змішуючись з дощем.
Що йому залишалося робити?! Встати перед нею на коліна?! Справжній Малфой ніколи не опуститься до такого! Неважливо, наскільки він обожнює улюблену дівчину. Тим паче, що вона все одно відкинула б його з гордості, він точно знав це. Чому вона була така безжальна до нього? Скільки болю він виніс через неї. Кожного разу, коли вона з'являлася, обіймаючи цього Візлі, коли її локони мелькали перед його очима, Драко точно знав, що ніколи не зможе доторкнутися до неї.
Як же він мріяв запустити пальці в її волосся. хоч би один-єдиний раз. Як же він мріяв пограти з її кучериками, доторкнутися до її прекрасного обличчя. Яким щасливим він був би тоді. Лише вона могла зцілити його. Але не зробила цього! З року в рік він вимушений був страждати. Йому дозволялося лише милуватися нею здалеку, не почувши жодного доброго слова в свою адресу, не викликаючи жодної усмішки.
- Чому ти це робила?.. Чому? - Драко незграбно сів поряд. Його погляд неспокійно кидався по її стрункому крихкому тілу.
- Бачиш? Ти завжди була сильною, хоча насправді ти, як фарфорова статуетка. - Хлопець усміхнувся, ковзаючи пальцями по шовку її волосся. - Скільки ще ти терзатимеш мене?
Він обережно поклав її голову собі на коліна. Як же вона мучила його. Так неусвідомлено. Спочатку це дійсно були безневинні і солодкі тортури. Він насолоджувався, повністю розчиняючись в своїх переживаннях. Кожен її погляд, кожне зітхання заподіювало болісний і солодкий біль.
- Моя маленька богиня, - відчужено прошепотів Драко, боязко цілуючи холодний лоб дівчини.
Вона хорошіла з кожним роком, з кожним днем, з кожною годиною, з кожною секундою. Він таємно обожнював її, був упевнений, що біль незабаром утихне, адже Герміона обов'язково зцілить його. Але нічого не відбулося. Так він перетворився на її тінь. В одну з її тіней.
- Ти думала, що я не помічав інші твої тіні? - ніжно запитав він. - Я бачив їх всіх, Герміоно. але ніхто, ніхто з них не страждав так, як я. Ніхто не обожнював тебе так, як я.
Він божеволів бачивши, як інші торкалися її. А потім настав найжахливіший день всього його життя.
- Проклятий Візлі, - прогарчав Драко, люто виблискуючи очима.
Цьому мерзотникові вдалося завоювати її. Вдалося повністю заволодіти нею. Це було так несправедливо!
Хлопець ніжно милувався нерухомим тілом дівчини на своїх руках.
- Це було несправедливо, правда, Гермі? Він не мав права розлучати нас, - погляд сірих очей ковзнув по білому платтю. - Як же ти забруднила його. і фата збилася.
Тремтячими руками він поправив маленьку діадему, утримуючу тонку довгу вуаль на її обличчі, потім обережно доторкнувся пальцями до білого шовку плаття.
- Сьогодні ти найпрекрасніша, - благоговійно прошепотів він. - Але ж це особливий день.
Легка усмішка осяяла його бліде обличчя. Хлопець ніяково встав з мокрої землі, піднявши на руки мляве тіло дівчини.
- Прийшов час відправлятися додому, Герміоно. Мама давно хоче познайомитися з моєю нареченою.
Він пробурмотів ще щось незрозуміле, потім попрямував кудись по пустинному провулку. Весь вечір дощ безупинно барабанив по слабо освітленій мостовій. Здавалося, що небо ридало в найщасливіший день його життя.
Десь вдалині почулися гучні кроки. Швидкі і рівномірні. Біг. І відчайдушний крик якоїсь жінки.
***
Він гордо з'явився перед мамою з дівчиною на руках.
- Це вона, Драко? - боязливо запитала Нарциса, швидко відводячи погляд убік.
Його батько гордився б ним зараз, адже він привів додому таку ж красуню, як колись сам Люциус. Драко спохмурнів. Зараз від минулої краси матері мало що залишилося, вона виглядала старшою, ніж була насправді, але його Герміона буде вічно прекрасною.
- Так, мамо, це вона, - різко відповів він. Нарциса боязливо поглянула на мляве тіло юної дівчини.
- Вона втомилася і спить, - упевнено прошепотів Драко, не помічаючи сльози, матері, що виступили на очах, не чувши схлипи, що рознеслися по будинку, як тільки він вийшов з кімнати.
Він дбайливо поклав свій дорогоцінний скарб на м'яке ліжко, обдарувавши дівчину сяючим поглядом.
- Як же довго я чекав цього моменту, як довго, - майже беззвучно прошепотів він.
Потім обережно опустився на ліжко біля своєї нареченої і ніжно обійняв її. Його не бентежила холодність бездиханного тіла. Дівчина здавалася утихомиреною, такою, що занурилася в глибокий безтурботний сон, від якого вона прокинеться лише удосвіта. Тоді-то і почнеться їх щасливе сумісне життя.
Драко щасливо зітхнув і заховав обличчя в її волоссі.
- Тепер ми навіки разом. ти належиш мені. Тільки мені. Ти моя.
З посмішкою на вустах він заснув. Дощ сумно стукав у вікно, а схлипи жінки розривали тишу ночі.
28 Aug 2009
Бють на вежах опівнічні дзвони,
Догорає зірка, мов свіча.
Дивно - людей мільйони,
А мені невистача тебе...
Б'ється серце, мов в неволі птиця,
Рветься все до тебе в далечінь.
Знаєш, ти мені щоночі снишся,
А на ранок сон зникає наче тінь.
Все зннмкає й знову у реальність
Повертаюсь я зі своїх мрій.
Може мрії і надії це банальність,
Та ніщо не може вбити цих надій.
Знаю, більше вже не можна,
Бути вязнем своїх почуттів,
Та приходить ніч й моя клітина кожна
Хоче повернуть до любих снів...
Вже відбили свою зміну дзвони,
Догоріла зірка, мов свіча...
І чому, де є людей мільйони,
Лиш тебе мені невистача???
26 Aug 2009

Назва: Моя на віки
Автор: D_E_M_O_N
Бета: нема
Рейтинг: G
Категорія: гет
Пейринг: ДМ/ГГ
Жанр: Romance
Розмір: міні

Зимовий вечір, я йду безлюдною вулицею. Сніг ліпить прямо в обличчя. Світло ліхтарів потрапляє в очі. Від всього цього мене перекручує - давно я не гуляв. А зараз ось, в очікуванні невідомого, з’явився привід пройтися. Я не можу втратити. Тільки не тепер. Коли є сенс для всього: для життя, для майбутньої роботи, для щастя. Тепер, коли у мене є вона. Вона не має права покинути мене. Чомусь в голову лізуть спогади про історію нашого кохання.
Я з посмішкою згадую події того літа - нашого літа. Тоді, на самому початку, все здавалося неможливим. Я, звичайно, помічав, що вона красива, розумна. Але за традиціями нашої сімї я не міг закохатися в бруднокровку. Моїм обов’язком було знайти дівчину чистої крові і створити чистокровну сім'ю. Це мій обов’язок як Мелфоя. Але вона зруйнувала всі мої плани.
Ми разом проводили наше останнє літо в Горватсі. Я не повертався в особняк, тому що до матері переїхав її черговий шанувальник. Директор дозволив залишитися в школі на деякий час. А вона, як завжди, була занурена в навчання. Тоді я ще не знав, що вона хоче працювати в міністерстві, хоче бути помічником міністра. Дивлячись на неї я не думав, що така людина бажає стояти у влади. Тепер я бачу, що це можливо. Навіть, думаю, це правильно.
Я б не звернув особливої уваги на неї, через відсутність людей довелося обідати за одним столом. Вона перша заговорила про їжу. Безглуздо, невже вона могла подумати, що я зацікавлюся обговоренням приготування індички. Але вона з таким піднесенням розповідала мені про це, що я мимоволі захотів сам приготувати що-небудь. Вона питала про мої улюблені страви, обурювалася, що моя родина так віроломно використовує працю домових ельфів. Вона вважала це не правильним. Для мене це було звичним ділом, і ми посварилися. Тільки почали говорити, а вже посварилися, дивно якось. Я почав уникати зустрічей з нею. Їв в кімнаті.
Нас звела бібліотека. Мені стало зовсім нудно, і я відправився за книгою. А вона, як звичайно, весь свій вільний час проводить за книгами. Так подивилася на мене - не можу описати: - з жалем, загрозою і в той же час з надією. Я навіть не зміг нічого сказати - ми не бачилися вже три дні, а вона просто запитала - чому я більше не їм зі всіма. Ха, зі всіма - тільки вона, я і іноді директор. Що хотіла вона почути у відповідь? Я запитав, що вона читає. Вона посміхнулася, але не відповіла. Перевела тему розмови - не довіряла. Розпитала про мою улюблену літературу. У той час я якраз захопився англійською класикою. Вона дивилася захоплено.
Після розмови в бібліотеці ми стали друзями. У мене їх ніколи не було. А тут вона - повна протилежність моїм уявленням про друга. Я перед нею спочатку бикував, випендрювався, що я - чистокровний маг і тому подібне, а вона все не звертала уваги. І мені набридло. Я почав бачити свої дурні вчинки по відношенню до неї. Раніше мені було все одно, що подумають про мене такі, як вона, а зараз. Я не усвідомлював, що відбувається.
Я і не помітив, як швидко пролетіло «наше літо». Кінець серпня - потрібно повертася додому. Потрібно прощатися. Я думав це буде легко. Вона сказала, що на поїзді не поїде. За нею приїдуть Рон і містер Візлі. Коли вона згадала Рона, все усередині мене перекинулося - я і забув, що вони - офіційна пара. Я нічого їй більше не сказав, я втік.
Вночі я не міг заснути. А потім почув як скрипнули двері. Прийшла вона.
- Я не могла заснути. Все в грудях болить. Не знаю, як тобі пояснити. Можна побути з тобою? - як я міг їй відповісти відмовою. Ми пролежали обнявшись всю ніч, але так і не заснули. А на ранок вона мовчки пішла. Я все зрозумів. Я зрозумів, що вже нікому її не віддам. Вона моя, моя на віки.
Я біг за фігурою дівчини, що віддалялася, загрібаючи ногами камені і спотикаючись на кожному кроці. Я встиг.
- Грейнджер - здається, в своїй голові я вперше згадав її прізвище. Вона обернулася. Все обличчя було в сльозах, вона плакала. Я схопив її за руку і притиснув до себе. Потім наші погляди зустрілись і я поцілував її. Поцілував на очах у Рона. Як же він кричав. Але нам було все одно. Це щастя, що ми знайшли одне одного.
Тепер ми живемо в абсолютно іншому світі. Моя мати, дізнавшись про таку любов, позбавила мене всього. Залишилося тільки прізвище, яке я подарував Герміоні і сину. Я поступив в звичайний інститут, не магічний. Не захотів бути магом. Та і навіщо мені магія, якщо вся моя магія це вона.
Дзвін мобільного перервав мої роздуми. Це з лікарні. Як же я хвилювався! З нею і з малюком все гаразд. Мене не пустили в операційну. Але тепер все добре. І я біжу до неї…
Не знаю була ця тема чи ні але ... Ну так що сьогодні наснилося нашому Гарріку??????


я думаю його кохана Джинні а як думаєте ви?????
Останні відвідувачі


4 Apr 2016 - 0:25


28 Sep 2012 - 0:20


12 Dec 2011 - 21:22


27 Jul 2011 - 0:41


9 Jul 2011 - 0:52

Коментарі
Happy
З днем народженняя!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!
20 Feb 2010 - 20:58
Anja Rovie
Оу, хеппі бьоздей)) так сказати всього-всього
20 Feb 2010 - 19:54
Cleopatra
Йолкі палкі блін!
Бігом на ролку!
он блін фікі пішет і єщьо не с намі!!!
17 Feb 2010 - 21:30
S@juka
Дякі-дякі-дякі, і тебе з новим роком))))
31 Dec 2009 - 19:13
S@juka
та коли то я сильно кусала)) *поправило німбик*
24 Dec 2009 - 12:12

Друзі

5028 повідомлення
11.3.2015, 18:45

863 повідомлення
15.1.2015, 20:50

2447 повідомлення
13.1.2015, 3:04

361 повідомлення
30.12.2012, 4:10

29 повідомлення
10.1.2011, 16:56
Показати всіх друзів
RSS Lo-Fi Версія Поточний час: 21.6.2018, 12:35IPB Style
Ошибка работы драйвера БД

Ошибка при работе с базой данных

Возникла проблема при работе с базой данных.
Вы можете попробовать обновить эту страницу, нажав сюда