Привіт Гість ( Вхід | Реєстрація )

Профіль
Фотографія
Рейтинг
 
Опції
Опції
Про себе
МаЛа ВрЕдНа ЖаБа не має особистої інформації про користувача в даний момент.
Персональна інформація
МаЛа ВрЕдНа ЖаБа
чаклун
25 років
Жінка
високо високо
Народилися 2 Бер 1993
Захоплення
Бальні танці і більше мене не цікавить нічо!
Додаткова інформація
Клан: Інформація відсутня
Стать: Дівчинка
Телефон: 20304
Посада: Інформація відсутня
Цікавлюсь ГП з: 10
Факультет: Інформація відсутня
Статистика
Зареєстрований: 21.10.2007
Перегляди профілю: 179*
Востаннє помічено: 13.9.2008, 9:09
Місцевий час: 21.6.2018, 13:36
443 повідомлення (0.11 повідомлень у день)
Контактна інформація
AIM Інформація відсутня
Yahoo Інформація відсутня
ICQ 419112972
MSN Інформація відсутня
Контакт Приват

МаЛа ВрЕдНа ЖаБа

UA HPclub member

***


Теми
Повідомлення
Награды
Коментарі
Друзі
Зміст
Я сиділа на березі річки кидаючи камінці у воду, вони з плюскотом вдарялися об воду , бризкаючи на сухі камінці, а потім опускалися на дно, я плакала…
Я сиділа довго, я вже замерзла та не хотіла йти назад. Настав вечір, вийшов місяць, а сонце пішло спати, мене шукали, було чути вигуки друзів та старших, але я знала, що мене ще скоро не знайдуть…замріявшись я сиділа на камені, а сльози спокійно капали…
Раптом ніжний дотик чиєїсь руки, розбудив мене від того сну, в якому я перебувала, він мене обняв поцілував в голову і витерши сльози не сказав нічого…було дивно, бо прийшов не коханий, але на душі стало тепло та приємно…!!! Було так добре…він нічого не говорив, бо знав, що саме в цей момент мені це не допоможе! Пройшло багато часу, і він сказав: «подивись яке прекрасне небо…», я плакала, він продовжував : «небо – це твоє обличчя, якщо ти плачеш, то з кожною сльозинкою з неба падає одна зірка, не плач, бо не буде зірок і небо вже не буде таке гарне…» він мене обняв, а я спершись на його тепле тіло чула як спокійно стукає його серце, моє ж виривалось з грудей, я закрила очі….і в його обіймах я заснула!
Коханий не прийшов!
Збудившись я довго дивилась на нього, його очі були відкриті, вони випромінювали доброту і лагідність, він мені сказав : «дивись які хвилі…вони прекрасні, я любувався ними цілу ніч, а ще я дивився на небо, з я кого вже не падали зірки, воно було добре, лагідне, трошки неспокійне, маленьке і засмучене, але в той час і незвичайне» я вперше за довгий час усміхнулась…і зрозуміла що життя - це подарунок від Бога, найкращий подарунок, і мені стало приємно і радісно…і він лагідно промовив: « ідемо до всіх!» і ми пішли…


пишу то шо мені подобається,пишу то шо є в душі,пишу в залежності від того який настрій,я пишу,і мні подобається!
а ви читайте і пишіть шо і як!
а може зберемось якось в театр?коли я на сходці запропонувала народ погодився!може в театр Леся КУРБАСА?кажуть там цікаво....відгукуйтесь... bn.gif хоча як хочете.не подобається ідея то закривайте темку зразу!
22 Jan 2008
Моя …

Так приємно писати це для тебе, і знати що ти це все колись зрозумієш і будеш щаслива! Я знову прийшла…у мене знову проблеми…але мені так добре біля тебе…ти єдина, яка може вислухати і промовчати…Як мені погано, я можу прийти, і ти мене розрадиш…ти завжди це робила! Ти ніколи не ображала мене, ти лише вислуховувала… так приємно сидіти і тримаючи тебе, розповідати про душевний біль, про мрії, про кохання…ти ніколи не надокучала мені тупими питаннями, чи моралями…чи ще чимось чим надоїдають усі! Ти мовчиш завжди! З тобою мені спокійно і добре…ти найкраща…
Пам’ятаєш як ми з тобою втікали від моїх спогадів…тоді падав дощ і я переживала, щоб ти не змокла…ми бігли перестрибуючи калюжі, а дощ нещадно падав, та нам було добре, ми були щасливі…я люблю ніч і ти також, я люблю дощ і ти не заперечуєш, я люблю вечірній Львів і ти зі мною погоджуєшся…нам так добре! Нас ніщо не зможе розлучити! Ми найкращі друзі! Я і Ти - моя гітара!!!


читайте!кому подобається відгукуйтесь...
кому ні то пишіть шо не так!
29 Nov 2007
smile.gif Давно це було…ще тоді коли її друг був тут…поки ще не поїхав…поки ще спілкувався з нею…це було дуже давно… Згадуючи той день, вона була щиро вдячна якомусь невідомому хлопцеві, який врятував її життя. Друг який тоді ще був у Львові, і з яким вона ще досить гарно спілкувалась, запросив її погуляти…все тоді починалось так гарно…
Був прекрасний сонячний весняний день, сонечко простягало свої промінчики, все розквітало, а ти йшла усміхнена і щаслива…він зустрів тебе злим поглядом і криком :«ти нікому не потрібна ,зникни …»
Сльози, серце, біль, ненависть…він це говорив серйозно…він пішов сердитий і чимось обурений, а вона ніяк не могла зрозуміти що сталось…сіла на лавочку і заплакала…вона нікому не потрібна….вона, яка завжди була бажаною у всіх товариствах, її всі завжди любили, завжди поважали…і тут….їй перехотілось жити…перехотілось дивитись на ці прекрасні листочки, ловити весняні сонячні промінчики… вона була забута світом і покинута…принаймні їй так здавалось. Довго сиділа вона на лавці у парку і ніяк не могла зрозуміти чому сталося таке…спочатку їй здавалось що це було просто непорозуміння, але через деякий час вона зрозуміла, що все що він говорив мабуть таки була правда…
Захотілось померти… стерти свою крапочку з планети земля, зникнути…втекти від всього, скочити з балкону, повіситись…зробити щось щоб піти звідси раз і назавжди…
Вже темніло і вона зібралась поїхати кудись , де би їй ніхто не заважав іти з цього світу…таким місцем на її думку був обрив…мало людей…лиш дерева…природа… небо… зірки….і її смерть…це виглядало героїчно …вона не знаходила жодної причини залишатись тут, не знала чи може ще її щось зупинити…бо ніхто за весь цей час поки вона плакала до неї навіть не підійшов. Вона встала і попрямувала до маршрутки щоб доїхати до кайзеру…
Старий, мальовничий і неповторний Львів ховав у собі багато таємниць, він був гарний …не такий як завжди…особливий…ліхтарі освітлювали старі, вузенькі вулички, вітер співав свою завиваючу пісню, будинки були мовчазні і водночас прекрасні й загадкові…ніколи вона не помічала цього всього , цієї краси, яку випромінювало її рідне місто кожного дня.
Чекала на маршрутку досить довго, встигла змерзнути і обдумати все що сталось за останні три години…все відбувалось якось занадто швидко…я нікому не потрібна…одна і та сама фраза крутилась в її голові, набитій всім чим тільки можна. А ось і 38 треба сідати…відкрила двері…згадала що за проїзд треба заплатити, повільно сягнула задубілою рукою в кишеню і витягнула гривню…пройшла в салон і сіла…
Так було сумно, не могла сидіти навіть з нормальним виглядом…вона підняла голову і помітила хлопця що сидів напроти …він якось дивно дивився на неї… запитальним поглядом на нього поглянула, а він усміхнувся і моргнув…їй так тепло стало на душі…а сльози радості і тепла покотилися по червоних щоках…вона подумала :КУДИ Я ЇДУ?ДЛЯ ЧОГО?.......він далі дивився і мабуть старався зрозуміти чого ця прекрасна дівчинка плаче, та йому ж не було нічого відомо…перехотілось помирати…все таки комусь я потрібна на цьому світі…якщо я народилась, то у мене є якесь призначення, яке я маю виконати…а помирати швидше часу це не правильно! Вона зупинила маршрутку і виходячи усміхнулась своєму рятівнику, і сказала :»дякую» він так нічого і не зрозумівши вибіг за нею…маршрутка поїхала а він стояв і дивився на неї питальним і щирим поглядом)))))))))))))вони познайомились …і вона розказала йому всю історію…і щиро дякувала за те що він її врятував…хоча він казав що від нього нічого не залежало, та вона розуміла що це не так…що він це перша людина яка прийшла на допомогу їй у тяжку хвилину…
Вони стали найкращими друзями, справді найкращими, він завжди міг підтримати у тяжку хвилину, а вона завжди йому у всьому помагала…найкращими…друзями…
Емотіко готіко поетіко…









читайте,але не дуже критикуйте... huh.gif
27 Nov 2007
Невже не видно що люблю?
Невже не видно що кохаю?
Для кого я тепер живу?
Для кого я тепер страждаю?

для кого ці вірші складаю?
Для кого пісеньки пишу?
Для кого милий я питаю?
Для кого милий я живу?

Слова прохання і любові,
Слова страждання і пітьми,
Слова в яких тебе питаю,
Слова облиті всі слізьми.

Листок порожній,
Але мокрий,
Листок порожній та сумний,
Листок біленький, він щасливий,
Але облитий весь слізьми.

Ти скажеш нащо?
Ці страждання,
Ось ці листки твої пусті,
А я відкажу,
Бо кохання ,це все…
Кінець в моїм житті. sad.gif
Останні відвідувачі


2 Mar 2017 - 11:46


25 Mar 2011 - 13:39


12 Dec 2010 - 21:17


7 Dec 2009 - 20:48


19 Nov 2009 - 8:21

Коментарі
Вам не залишиши жодного коментаря МаЛа ВрЕдНа ЖаБа.

Друзі

2945 повідомлення
12.10.2016, 16:37

3491 повідомлення
25.12.2011, 4:05

1088 повідомлення
12.12.2011, 21:33

2131 повідомлення
27.7.2009, 15:11

1743 повідомлення
13.12.2008, 12:26
Показати всіх друзів
RSS Lo-Fi Версія Поточний час: 21.6.2018, 12:36IPB Style
Ошибка работы драйвера БД

Ошибка при работе с базой данных

Возникла проблема при работе с базой данных.
Вы можете попробовать обновить эту страницу, нажав сюда